hozar (hozar) wrote,
hozar
hozar

Опять Тартак


Спо... Споглядаю таку картину:
Кремезний дядько, напруживши спину,
Бреше з екрану про всякі штуки
Використовує дані науки

Він дуже хотів би, щоб ми йому вірили щиро
Щоб ми не сумнівались, що він тре нам правдиво
Щоб ми вдячно сприймали всілякі прогнози
І не помічали, що в нього заучені пози

Ось він ніби між іншим так щиро сміється
Він такий симпатяга, йому так здається
І то нічого, що в кульмінації супер-пупер промови
Він як завжди не знаходить потрібного слова

Але ми його бачим, ми його розуміємо
Ми йому співчуваємо, а співчувати ми вмієм
Йому по-своєму важко, він нещасна людина
Він мусить боротися за громадянина

Він так і працює і все ніби нормально,
Але якось вночі він просинається в спальні
І не може заснути, бо брехня ріже очі
А в дитинстві він на скрипку ходив "мєжду прочім"
Якби всі люди взяли гітари би
І заграли, і заспівали би
Під баяни і під цимбали би
Почуття свої повідкривали би

Може зразу було би диво би
Більше серце ніколи б нило би
Може сонце всім засвітило би
Всіх обігріло би
Є-є-є-є-є... О-йо-йо-йо-йой...

А ось інший дядько, він теж ніби нормальний,
Він сидить в телеекрані цілодобово буквально,
В нього правильна постава і довірливі очі,
Понад усе у всьому світі він нам сподобатися хоче.

Він нам втирається в довіру, хоче стати нашим другом,
А потім раптом нас лякає прихованим недугом.
Але він звісно ж нас врятує, він за наші купюри
Нам продасть супертаблетки або супермікстури.

І то не біда, що ми не ведемось, все-одно знайдуться бабульки,
Які віддадуть останні гроші за фуфлові пігулки.
А між іншим це була цілком нормальна дитина,
Він ходив в музичну школу на піаніно.

А хтось скаже : "А де ж мораль?" А немає моралі!
Бо неважливо чи ти в кедах, чи маєш модні сандалі
Чи ти є на посаді у банку, чи ти простий у школі вчитель
Кожен хоче життя своє без сорому прожити

Для цього треба пригадати, яка ти золота була дитина
І у собі відшукати оту маленьку людину.
Але це все якось дуже складно, якщо простіше сказати
То в житті найкраще просто ніколи не брехати. (Ага...
Tags: Украина
Subscribe

  • Шабат шалом!

    Мы умрем, потому что нам повезло. Мы вытянули счастливый билет. Большинство людей никогда не умрет, потому что они никогда не родятся. Число людей,…

  • Евгений Юрьев

    В двадцать первом веке человечество столкнулось с самой страшной опасностью для своего существования. Окситоцин - гормон заботы, принятия, нежности и…

  • Artem Golikov

    Мы пребываем в этаком странном ресторане - посетители голосуют, и выбирают для всех единственное блюдо. А потом, хочешь, не хочешь, все вынуждены…

Comments for this post were disabled by the author