hozar (hozar) wrote,
hozar
hozar

Дзвінок додому


Не плач, кохана, чуєш, я живий.
Не міг тобі раніше подзвонити.
То був страшний, запеклий, довгий бій,
І ми не мали права відступити.

Скажи хоч слово, мила, не журись.
Утри сльозу й нарешті посміхнися,
А ще молись, за нас усіх молись.
І матері від мене поклонися.

Цілуй дітей і батькові привіт,
Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді:
Ми з хлопцями завчили «Заповіт»,
Під обстрілом читаємо відтоді.

Пробач, рідненька, знову мушу йти.
І не питай, куди тепер рушаю.
Мене чекають прокляті світи,
Коли вернусь - я й сам уже не знаю...

...Вона в сльозах стискає телефон,
Пусті гудки, в душі гроза лютує.
Та він живий, то був поганий сон,
Її любов його, таки, рятує!

А він десь там, де небо у вогні.
Боронить свою землю від навали.
Він вже давно не лічить ночі й дні,
Він робить все, щоб ми війни не знали!
Tags: украинцы
Subscribe

  • Евгений Юрьев

    В двадцать первом веке человечество столкнулось с самой страшной опасностью для своего существования. Окситоцин - гормон заботы, принятия, нежности и…

  • Artem Golikov

    Мы пребываем в этаком странном ресторане - посетители голосуют, и выбирают для всех единственное блюдо. А потом, хочешь, не хочешь, все вынуждены…

  • У Києві сніжно

    Кросспостинг с ресурса, не находящегося под колпаком Лубянки: http://hozar.dreamwidth.org/ Возможность комментировать открыта только там:…

Comments for this post were disabled by the author