August 24th, 2020

dr_house

С Днем Независимости, Украино!



Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.

Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки й щедроти
Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу, щастя,
Дай, Боже, народу
І многая, многая літа.

Кросспостинг с ресурса, не находящегося под колпаком Лубянки: http://hozar.dreamwidth.org/
Возможность комментировать открыта только там: https://hozar.dreamwidth.org/682735.html.</font>
dr_house

Две Украины

Одна лубочно-официальная. Здесь -"Шлепали шлепки мои пятки", "Льются песни, льются вина", "Мы с тобой не пара". Украина жлобов и попсы.
Там все фальшивое. Можно покривляться один перед другим прямо на прапоре. "Какаяразница"

Другая глубинно-народная. Здесь  - "Ще не вмерла Україна", "Мы - творцы своей истории", "Свобода - кислород для Украины". Украина граждан и духа.
Тут чувство единой семьи, война, становление нации. "Україна понад усе!"




Кросспостинг с ресурса, не находящегося под колпаком Лубянки: http://hozar.dreamwidth.org/
Возможность комментировать открыта только там: https://hozar.dreamwidth.org/682802.html.</font>
dr_house

Вічний маніфест



До великого моменту
Будь готовий кожний з вас, —
Кожний може стать Богданом,
Як настане слушний час.

Мовиш: «Нині інші війни»?
Ну, то іншу зброю куй,
Ум гостри, насталюй волю,
Лиш воюй, а не тоскуй!

Лиш борися, не мирися,
Радше впадь, а сил не трать,
Гордо стій і не корися,
Хоч пропадь, але не зрадь!

Кожний думай, що на тобі
Мілійонів стан стоїть,
Що за долю мілійонів
Мусиш дати ти одвіт.

Кожний думай: тут, в тім місці,
Де стою я ув огні,
Важиться тепер вся доля
Величезної війни.

Як подамся я, не встою,
Захитаюся, мов тінь, —
Пропаде кривава праця
Многих, многих поколінь.

У таких думках держися
І дітей своїх ховай!
Коб лиш чистая пшениця, —
Буде паска й коровай.

«Чи побіди довго ждати?»
Ждати довго! То й не жди ж!
Нині вчися побіждати,
Завтра певно побідиш.

Довго нас недоля жерла,
Досі нас наруга жре,
Та ми крикнім: «Ще не вмерла,
Ще не вмерла і не вмре!»

Іван Франко 1898

Кросспостинг с ресурса, не находящегося под колпаком Лубянки: http://hozar.dreamwidth.org/
Возможность комментировать открыта только там: https://hozar.dreamwidth.org/683354.html.</font>